Підготовка до ЗНО

Рід незмінюваних іменників іншомовного походження

Назви осіб чоловічої статі - іменники чоловічого роду, жіночої статі - жіночого роду	мадам (жіночий), маестро (чоловічий)
Назви тварин - іменники чоловічого роду	поні, шимпанзе, кенгуру
Назви неістот - іменники середнього роду	резюме, таксі, бюро
Географічні назви - рід визначається за загальною назвою	Капрі (острів) - чоловічий, Сочі (місто) - середній, Міссісіпі (ріка) - жіночий

Запам’ятайте: цеце (муха) - жін., івасі, путпасу (риба) - жін., авеню (вулиця) - жін., кольрабі (капуста) - жін., салямі (ковбаса) - жін., гінді (мова) - жін., сироко, торнадо (вітер) - чол.

Закінчення родового відмінка однини іменників чоловічого роду II відміни

-а (-я)	-у (-ю)
Назви чітко окреслених предметів: олівця, принтера	Назви збірних понять: гурту, хору, саду, але гуртка, садка
Назви істот: студента, Мороза	Назви речовин і матеріалів: піску, кисню
Назви мір, місяців, днів тижня: грама, метра, квітня, понеділка	Назви явищ природи: вітру, морозу
Назви населених пунктів, крім тих, де друга частина співзвучна із за­гальною назвою: Парижа, Харкова, але Кривого Рогу, Широкого Яру	Назви установ, організацій, споруд, приміщень: ліцею, магазину, але гаража, хліва, млина
Наукові терміни (здебільшого точних наук і мовознавства): синуса, ромба, присудка	Назви просторових понять: степу, майдану
	Назви ігор, танців: футболу, вальсу, але гопака
	Назви абстрактних понять, процесів: галасу, суму
	Терміни (здебільшого літературо­знавчі, хімічні, фізичні): жанру, сюжету, імпульсу
	Географічні назви: Сибіру, Байкалу, Криму, Бугу, але в назвах річок із наголосом на закінченні - [а]: Дністра, Дінця

Деякі іменники можуть мати паралельні закінчення -а(-я) або -у (-ю). Це залежить від наголосу або від значення: моста і мосту, стола і столу, двора і двору, папера (документа) і паперу (мате­ріалу), каменя (предмета) і каменю (матеріалу) тощо.

Складносурядне речення

Складносурядним називають складне речення, частини якого рівно­правні за смислом і пов’язані сурядним зв’язком за допомогою сурядних сполучників: І сходило сонце, і місяць вставав, і гуси кричали на фоні за­грав (Л. Костенко).

Сурядні сполучники	Приклади
єднальні: і, й, та (=і), ні…ні, ані…ані, не тільки…а й, і…і	Задощило, і фільмування довелось припинити (О. Гончар).
протиставні: а, але, зате, проте, однак, та (-але)	Слово — срібло, а мовчання — золото (Нар. тв.)
розділові: або, чи, то…то, або…або, чи…чи, не то…не то	Чи то шумлять так хвилі, чи німфа плаче вслід (О. Пахльовська).

Розділові знаки в складносурядних реченнях

Розділовий знак	Правило	Приклади
кома	частини речення виража­ють одночасність, послі­довність подій або причи­ново-наслідкові зв’язки	Сичі в гаю перекликались, та ясен раз у раз скрипів (Т. Шевченко). Пройшов дощ. і дерева заясніли під сонцем (У. Самчук).
тире	частини речення виража­ють швидку зміну подій чи причиново-наслідкові зв’язки (у другому реченні висновок або наслідок дії першого)	Дмихнив вітер понад ставом — і сліди не стало (Т. Шевченко V Дощ пройшов — і Київ зеленіє (М. Рильський)
крапка з комою	частини речення значні за обсягом або в середині них є свої розділові знаки	Річка широка та глибока, а вода синя та чиста; і котиться вона, виблискуючи та шумуючи (Марко Вовчок)

Не ставиться розділовий знак перед сполучниками і, й, та (-і), або, чи, якщо частини складносурядного речення мають спільний другорядний член, вставне слово або частки лише, тільки, ще, навіть: Десь спереду гукнув паровоз і почулася пісня (О. Гончар).

Не ставиться також розділовий знак, якщо названі вище сполучники поєднують два питальних речення, окличних чи спонукальних: Таке роз­кішне над нами небо і такі ми до безмежності молоді! (В. Шевчук); Коли в тебе відпустка і де ти будеш відпочивати? (З розмови).

У складносурядних реченнях перед сполучником і, й, та (=і) ставиться кома або тире, якщо частини виражають причинно-наслідкові зв’язки, — вибір знака обумовлюється в таких випадках бажан­ням автора (приклади див. вище в таблиці).

Складнопідрядне речення

Складнопідрядним називають складне речення, частини якого не рів­ноправні за змістом та граматично і поєднані підрядним сполучником чи сполучним словом: Культурна людина та, яка залишається культурною на самоті (О. Гончар).

У складнопідрядному реченні є головна частина (схематично її по­значають квадратними дужками) і підрядна (схематично її позначають круглими дужками), що приєднується до головної сполучниками підряд­ності (бо, якщо, що, тому що, як тільки тощо) чи сполучними словами (хто, що, який, чий, котрий, як, коли, де).

Сполучники підрядності	Сполучні слова
сполучник — службова частина мови, тому членом речення не буває	займенник або прислівник — самостійні частини мови, а отже, є членами речення
Мені завжди здавалось, що и Греції навіть статуї теплі (Л. Костенко).	Музика — журкіт води, що струме­нить у фонтанах (О. Гончар).

У реченні Музика — журкіт води, що струменить у фонтанах підряд­на частина приєднується до головної сполучним словом що, яке є займен­ником (ужите замість іменника «вода») і виконує роль підмета. На місці слова що можна поставити іменник вода з попереднього речення: вода струменить у фонтанах.

Також запам’ятайте й такий спосіб перевірки статусу слова: коли що можна замінити словом який чи котрий, то воно є займен­ником, адже сполучники не можуть змінюватися за відмінками і числами чи мати рід (який, котрий — чол. рід, однина, називн. відм.).

Запам’ятайте: підрядна частина здебільшого починається із спо­лучника чи сполучного слова.

Типи складнопідрядних речень

Тип підрядного речення	Питання / сполучники чи сполучні слова	Приклад
означальне	який? яка? яке? які?	Життя — це оббирання з реп’яхів, що пазурами уп’ялися в душу (Л. Костенко).
	спол.: що, щоб, ніби; спол. сл.: який, чий, кот­рий, що, де, куди, звідки
з’ясувальне	хто? що? кого? чого?	Не можна допустити, щоб людиною керував страх (О. Гончар).
	спол.: що, як, щоб, мов, ніби, наче, аби, якби, коли, поки, доки, чи спол. сл.: який, чий, котрий, що, де, куди, звідки, як, чому
обставинне місця	де? куди? звідки?	Тепер я скрізь, де світло і любов (П. Филипович).
	спол. сл.: де, куди, звідки
обставинне часу	коли? як довго? доки? з яких пір?	Доки сонце зійде, роса очі виїсть (Нар. тв.).
	спол.: як, після того як, відколи, відтоді як, з тих пір як спол. сл.: коли, поки, доки
обставинне способу дії, міри і ступеня	як? яким способом? якою мірою? наскільки?	Сердега так перелякався, що аж тремтить (Л. Глібов).
	спол.: що, чим…тим, аж, що аж спол. сл.: як, скільки, наскільки
обставинне порівняльне	як?	Зацвіла в долині червона калина, ніби засміялась дівчина-дитина (Т. Шев­ченко).
	спол.: як, ніби, наче, мовби спол. сл.: як
обставинне умови	за якої умови?	Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя (Т. Шевченко).
	спол.: якщо, коли, якби, як, раз, аби
обставинне причини	чому? через що? з якої причини?	Нам з тобою, видно, по дорозі, бо ішли й нікуди не прийшли (Л. Костенко).
	спол.: бо, що, оскільки, адже, тому що, через те що, внаслідок того що, у зв ‘язку з тим що
обставинне мети	з якою метою? навіщо? для чого?	Пішла вночі до ворожки, щоб поворожити (Т. Шевченко).
	спол.: щоб, аби, для того щоб, з тим щоб
обставинне допустове	незважаючи на що?	Хоч не рідний син Ярема, а щира дитина (Т. Шев­ченко).
	спол.: хоч, хай, незважаю­чи на те що, дарма що
обставинне наслідку	умовно можна поставити питання і що ж? і який наслідок?	Теплий туман наливав балку по самі вінця, так що дерева потопали в ньому (М. Коцю­бинський).
	спол.: так що

У підрядних обставинних наслідку кома ставиться перед сполучником так що. Якщо кому поставити перед що, то утвориться під­рядне міри і ступеня: Теплий туман наливав балку по самі вінця так, що дерева потопали в ньому. 

Правопис. 

Українські географічні назви 

Українські географічні назви на письмі передаються відповідно до вимови за нормами українського правопису: Верхньодніпровськ, Вінниця, Гребінка, Донецьк, Дубно, Житомир, Запоріжжя, Здолбунів, Кам’янець-Подільський, Київ, Козятин, Кременчук, Кривий Ріг, Львів, Миколаїв, Новгород-Сіверський, Одеса, Охтирка, Рівне, Сіверськодонецьк, Трипілля, Харків, Чернівці, Чернігів, Шепетівка, Ямпіль; Десна, Дніпро, Дністер, Західний Буг, Ірпінь, Прип’ять, Рось, Стохід, Сян, Тетерів, Тиса, Трубіж. 

Примітка. У назвах українських міст треба розрізняти -поль у небагатьох словах грецького походження (грецьке polis «місто»): Маріуполь, Мелітополь, Нікополь, Севастополь, Сімферополь, Тирасполь - і -піль (з українського «поле»): Бориспіль, Крижопіль, Ольгопіль, Тернопіль. 

Географічні назви слов’янських та інших країн 
Географічні назви слов’янських та інших країн передаються в українській мові відповідно до вимог практичної транскрипції. 

1. Російська літера е передається через е: Бездна, Верхоянськ, Воронеж, Зеленодольськ, Новочеркаськ, Туапсе; Ветлуга, Лена, Нева, Онега, Пінега, Пенза, Терек, Шексна. 

Але інколи е передається через є: 

а) На початку слова: Євпаторія, Єйськ, Єлець, Єнісей, Єреван; так само після голосного й при роздільній вимові після приголосного: Єгор’євськ, Колгуєв, Посьєт. 

б) Після приголосних (крім шиплячих, р і ц) у суфіксах -ев, -єєв російських назв, похідних переважно від прізвищ: море Лаптєвих, Лежнєво, але: Плещеєво, Ржев, мис Рум’янцева. 

в) Коли російському е основи відповідає в аналогічних українських основах і (тобто на місці колишнього ять): Бєжецьк, Бєлгород, Бєлово, Бєлорєцьк, Благовєщенськ, Желєзноводськ, Орєхово-Зуєво. 

Але в географічних назвах, що мають у російській мові форму, спільну з відповідною українською, таке е передаємо через і: Арабатська стрілка, Біла, оз. Біле, Біловезька Пуща, Вітка, Лісна, Негоріле, Піщане, Сінне, Сірий мис, Цілиноград і под. Це стосується і польського іа: Біла Підляська, Білосток тощо. 

Примітка. Польське й чеське е, що виступає в географічних назвах із суфіксом -ц- (лат. -с-), зберігається: Бельце, Кельце; Кошице, Лідице, Пардубице. Ці географічні назви не змінюються за відмінками. Назва Закопане має форму прикметника середнього роду (однина) й, отже, відмінюється за його зразком: Закопане, Закопаного, Закопаному й т. д. 

2. Літера ё передається: 

а) Через йо на початку та в середині слова, коли вона означає звукосполучення й + о: Йолкіно, Соловйово. 
б) Через ьо в середині слова, коли вона означає сполучення м’якого приголосного з о: мис Дежньова, р. Оленьок, але: р. Березова, Орел. 
в) Через о під наголосом після ч, щ: Рогачово, Сичовка, Щокіно. 

3. Літера э передається через е: Ельбрус, Ельтон, Емба, Естонія. 

4.  Літера и передається: 

а) Через і або ї: 

1) Через і в основі географічних назв, зокрема на їх початку, а також у кінці: Батумі, Бородіно, Вітебськ, Воткінськ, Ігарка, Іжевськ, Іркутськ, Кінешма, Поті, Сочі, Сухумі, Челябінськ; Двіна, оз. Ільмень, Індигірка, Іртиш, оз. Селігер. 

2) Через ї після голосного й при роздільній вимові після приголосного: Зілаїр, Кутаїсі, Троїцьк, Ананьїно, Мар’їно. 

Примітка. У географічних назвах, утворених від загальних назв та імен, спільних за походженням для української та російської мов, звичайно пишеться и в суфіксах -ин-, -инськ-: Березина, Гусине Озеро, Дудинка, Жабинка, Карпинськ, Крутинське, Правдинськ (докладніше про правопис и див. нижче). 
б) Російське и передається через и: 
1) Після ж, ч, ш, і ц перед приголосним: Жигалово, Жиздра, Жила Коса; Ачинськ, Нальчик, Чирчик; Єгоршино, Ішим, Камишин, Тушино; Щигри; Цимлянська. 
2) У географічних назвах, утворених від людських імен, спільних для української та російської мов: Гаврилово, Данилов, Дмитров, Михайловське; але Ніколаєвськ-на-Амурі та ін. (тобто від імен, що в українській мові мають форму, виразно відмінну від форми цього ж імені, вживаної в російській мові). 

Примітка. І зберігається в географічних назвах, утворених від людських імен, які в українській мові пишуться через і: Леонідово. 
3) У коренях географічних назв, якщо ці корені спільні для української та російської мов: Виноградово, Кисловодськ, Клин, Кричев, Курильські острови, Липецьк, Лихославль, Тихвін, Тихорєцьк. 
4) У складних географічних назвах, де и виступає у функції сполучного звука: Владивосток, П’ятигорськ, Семипалатинськ. 
5) У префіксі при-: Приволжя, Примор’я, Прикумськ. 
6) У суфіксах -ик-, -ич-, -иц-, -ищ-: Зимовники, Тупик; Боровичі, Котельнич, Осиповичі, Углич; Бронниці, Гливиці, оз. Колвицьке, Луховиці; Митищі, Ртищево. 
7) У закінченні географічних назв, уживаних у формі множини, якщо в російській мові тверда основа: Березники, Валуйки, Горки, але Жигулі (бо тут м’яка основа). 
8) У словах Сибір, Симбірськ і похідних від них (наприклад, Новосибірськ). 

5. Літера ы передається через и: Викса, Витерга, Іртиш, Сизрань, Сиктивкар, Чебоксари, Шахти. 

6. У словах: Росія, російський, Білорусь, білоруський приголосний с не подвоюється. 

7. Географічні назви з прикметниковими закінченнями. 

а) Прикметникові закінчення географічних назв передаються так: -ый, -ой – через -ий; -ий після твердого приголосного – через -ий, після м’якого приголосного – через -ій; -ая, -яя – через -а, -я; -ое, -ее – через -е, -є: Становий (хребет); Великий Устюг, Оленій (острів); Лиха, Нижня Тунгуска, Чусова; Благодарне, Бологе, Майське, Покровське, Углове. 

б) Російські назви з кінцевими -ово, -ево та -ино передаються через -ово, -єво та -іно (-їно), після шиплячих – -ино: Внуково, Орєхово-Зуєво; Бородіно, Мар’їно, Пушкіно, Єгоршино, Рощино. 

в) Прикметникові закінчення географічних назв -ые, -ие передаються через і: Нові Ключі, Набережні Човни, Чисті Пруди. 

г) Прикметникові закінчення, що входять до складу слов’янських географічних назв, передаються відповідними українськими: Банська Бистриця, Нові Замки, Стальова Воля, Чеський Крумльов. 

д) Польське ó, що виступає в суфіксі -ów у географічних назвах, передається через у: Жирардув, Жешув, Томашув-Мазовецький і т. ін., але традиційно Грубешів Краків. 

е) Польські носові ą, ę передаються сполученнями літер ом, ем перед губними приголосними: Домброва, Дембиця; перед іншими приголосними — сполученнями он, єн: Конт, Ченстохова. 

8. Апостроф. Апостроф пишеться в географічних назвах після губних, задньоязикових і р, а також після префіксів, що закінчуються приголосним, перед я, ю, є, ї: В’язники, Дем’янськ, Прокоп’євськ, П’ятигорськ, Ак’яр, Амудар’я, Гур’єв; перед йо апостроф не пишеться: Муравйово. 

Примітка. Коли я, ю означають сполучення пом’якшеного приголосного з а, у, то апостроф перед ними не пишеться: Вязьма, Кяхта, Крюково, Рязань. 

9. 

а) Знак м’якшення (ь) пишеться в географічних назвах після м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н: 

1) Перед я, ю, є, ї: Дьєпп, Пхеньян, Сьєрра-Леоне, Усольє. 

2) Перед приголосним: Клязьма, Лисьва, Льгов. 

3) У кінці слова: Гомель, Нахічевань, Сімферополь, Тянь-Шань. 

Примітка. Коли я, ю означають сполучення м’якого приголосного з а, у, то перед ними ь не пишеться: Аляска, Челябінськ, Тюмень. 

б) Твердий кінцевий приголосний основи ц пом’якшується в усіх слов’янських географічних назвах, зокрема в суфіксах -ець, -аць, -иця: Олонець, Повенець, Череповець, Крагуєваць, Столаць; Дембиця, Ломниця, Речиця. 

в) Суфікси географічних назв -ск, -цк передаються відповідно українськими суфіксами -ськ, -цьк: Братськ, Брянськ, Курськ; Кузнецьк, Троїцьк. 

Відмінювання географічних назв 

1. Географічні назви з іменниковими закінченнями — українські та інших союзних республік, а також іншомовні — відмінюються як звичайні іменники І, II та III відмін: 

І відміна: Африка — Африки, в Африці; Волга — Волги, на Волзі; Лохвиця — Лохвиці, Лохвицею, у Лохвиці; Махачкала — Махачкали, у Махачкалі; Москва – Москви, Москвою, у Москві; Одеса – Одеси, в Одесі; Ольвія — Ольвії, Ольвією, в Ольвії; Полтава – Полтави, у Полтаві; Прага — Праги, у Празі; Речиця – Речиці, в Речиці; Шепетівка — Шепетівки, у Шепетівці. 

II відміна: Буг — Бугу, на Бузі (й по Бугу); Владивосток — Владивостока, у Владивостоці (у Владивостоку); Гайсин — Гайсина, Гайсином, у Гайсині; Дубно — Дубна, Дубном, у Дубні; Единбург — Единбурга, в Единбурзі (в Единбургу); Київ — Києва, Києвом, у Києві; Лихославль — Лихославля, Лихославлем, у Лихославлі; Луганськ — Луганська, Луганськом, у Луганську; Львів — Львова, Львовом, у Львові; Орел — Орла, Орлом, в Орлі; Псков — Пскова, Псковом, у Пскові; Світязь – Світязю, Світязем, на Світязі; Тернопіль — Тернополя, Тернополем, у Тернополі; Теруель – Теруеля, Теруелем, у Теруелі; Токмак — Токмака, у Токмаці (у Токмаку); Ужгород — Ужгорода, Ужгородом, в Ужгороді. 

IIІ відміна: Бретань — Бретані, Бретанню, у Бретані; Керч — Керчі, Керчю, у Керчі; Об — Обі, Об’ю, на Обі; Свір — Свірі, Свір’ю, на Свірі; Сизрань — Сизрані, Сизранню, у Сизрані. 

2. Географічні назви, що мають форму множини, відмінюються як відповідні загальні іменники: Березники — Березників, Березникам; Горки – Горок, Горкам; Єсентуки — Єсентуків, Єсентукам; Жигулі — Жигулів, Жигулям; Ков’яги — Ков’яг, Ков’ягам; Лубни — Лубен, Лубнам; Плиски – Плисок, Плискам; Прилуки – Прилук, Прилукам; Ромни — Ромен, Ромнам; Салоніки — Салонік, Салонікам; Філіппіни — Філіппін, Філіппінам; Чебоксари – Чебоксар, Чебоксарам, у Чебоксарах; Чернівці — Чернівців, Чернівцям, у Чернівцях. 

3. Географічні назви з прикметниковими закінченнями відмінюються як звичайні прикметники: Борове — Борового, Боровому; Жуковський – Жуковського, Жуковському; Лозова — Лозової, Лозовій; Рівне — Рівного, Рівному; Чусова – Чусової, Чусовій. 

4. Географічні назви, що складаються з прикметника та іменника чи навпаки, іменника та прикметника, відмінюються в обох частинах; 

а) Великий Устюг – Великого Устюга; Гола Пристань — Голої Пристані, Голою Пристанню; Кривий Ріг — Кривого Рогу; Великі Луки — Великих Лук; Єлисейські Поля – Єлисейських Полів; Мінеральні Води — Мінеральних Вод. 

б) Кам’янець-Подільський — Кам’янця-Подільського, Кам’янцеві-Подільському; Новгород-Сіверський — Новгорода-Сіверського, Новгороду-Сіверському; Новоград-Волинський – Новограда-Волинського, Новоградові-Волинському; Рава-Руська — Рави-Руської, Раві-Руській. 

5. Географічні назви, що складаються з двох іменників або іменника та присвійного прикметника, відмінюються лише в другій частині: Баден-Баден — Баден-Бадена, у Баден-Бадені; Орєхово-Зуєво — Орєхово-Зуєва, в Орєхово-Зуєві; Івано-Франківськ — Івано-Франківська, в Івано-Франківську. Але: Конча-Заспа — Кончі-Заспи, у Кончі-Заспі; Пуща-Водиця — Пущі-Водиці, у Пущі-Водиці. 

6. Географічні назви, що складаються з короткої форми прикметника, прийменника на та іменника, що вказує на місце розташування населенного пункту, відмінюються в першій частині: Ростов-на-Дону — Ростова-на-Дону, у Ростові-на-Дону; Франкфурт-на-Майні – Франкфурта-на-Майні, у Франкфурті-на-Майні. 

7. Не відмінюються географічні назви (переважно іншомовні), що закінчуються на е (є), і (ї), о, у (ю): Рамбуйє, Туапсе, Улан-Уде, Фіуме; Капрі, Порт-Луї, Поті, Тбілісі, Уссурі, Фукуї; Бордо, Глазго, Марокко, По, Сант-Яго; Баку, Бештау, Катманду, Кюсю. Так само не відмінюються й деякі назви на -а, як Нікарагуа. 

Правопис прикметникових форм від географічних назв Суфікси -ИНСЬК(ИЙ), -ІНСЬК(ИЙ) 

1. У суфіксах -инськ(ий), -інськ(ий) прикметників, утворених від географічних назв і назв народів, що мають у своїй основі суфікси -ин, -ін, -инськ, -інськ, зберігається той самий голосний (и або і), що й в основній назві: Камишин – камишинський, Ніжин — ніжинський, Пенжино – пенжинський, Тульчин — тульчинський, Тушино — тушинський, Цюрупинськ — цюрупинський, Чигирин — чигиринський; грузин — грузинський, осетин — осетинський; Болдіно — болдінський, Філіппіни — філіппінський. 

В аналогічних прикметниках, утворених від географічних назв, що не мають суфіксів -ин, -ін, пишеться завжди и: Аляска - аляскинський, Баку- бакинський, Кабарда - кабардинський, Караганда - карагандинський, Поті-потинський, Сочі - сочинський, Чита - читинський, Шахти - шахтинський. 

Суфікси -ОВСЬК(ИЙ) [-ЬОВСЬК(ИЙ)], -ЕВСЬК(ИЙ) [-ЄВСЬК(ИЙ)], -ІВСЬК(ИЙ) [-ЇВСЬК(ИЙ)] 

2. У суфіксах -овськ(ий) [-ьовськ(ий)], евськ(ий) [-євськ(ий)], -івськ(ий) [-ївськ(ий)] прикметників, утворених від географічних назв, що мають у своїй основі -ов (-ьов), ев (-єв), -ів (-їв), зберігається той самий голосний (о, е, є, і, ї), що й в основній назві: Дніпропетровськ – дніпропетровський, Тамбов — тамбовський, Карачев — карачевський, Колгуєв — колгуєвський; Кишинів — кишинівський, Львів – львівський, Могилів — могилівський; Тетерів — тетерівський, Чернігів – чернігівський. Якщо при творенні таких прикметникових форм від українських географічних назв відкритий склад з о, е стає закритим, діє правило чергування о, е з і: Лозова — лозівський, Сватове — сватівський, Хмелеве — хмелівський. 

У прикметниках, утворених від географічних назв із суфіксальним к, перед яким іде інший приголосний, пишеться -івський (-ївський): Біла Церква - білоцерківський, Валки - валківський, Гребінка - гребінківський, Казанка - казанківський, а також Златоуст - златоустівський. Але: Орел - орловський і т. ін. 

При творенні прикметників за допомогою суфікса -ськ(ий) від географічних назв і назв народів, основа яких закінчується на приголосний, відбуваються такі фонетичні зміни: 

а) Г, ж, з (дз) + -ськ(ий) - -зьк(ий) [-дзьк(ий)]: Буг - бузький, Ветлуга - ветлузький, Виборг – виборзький, Волга - волзький, Гаага - гаазький, Гамбург - гамбурзький, Калуга - калузький, Ладога - ладозький, Люксембург - люксембурзький, Лейпциг - лейпцизький, Онега - онезький, Острог - острозький, Прага - празький, Рига - ризький, Страсбург - страсбурзький; Воронеж - воронезький (пор. назву українського селища – Вороніж – воронізький), Запоріжжя - запорізький, Париж - паризький; Абхазія - абхазький, Кавказ - кавказький, Лодзь – лодзький, Сиракузи - сиракузький, француз - французький. 

б) К, ц, ч + -ськ(ий) - -цьк(іий): Баскунчак - баскунчацький. Великі Луки - великолуцький. Вишній Волочок - вишньоволоцький, Владивосток - владивостоцький, грек - грецький, Кагарлик - кагарлицький, Казбек - казбецький, калмик - калмицький, Кобеляки - кобеляцький, коряк - коряцький, Кременчук - кременчуцький, Прилуки - прилуцький, словак - словацький, таджик - таджицький, турок - турецький, узбек - узбецький; Ніцца - ніццький, Суец - суецький, Череповець - череповецький; Бахмач - бахмацький, Галич - галицький, Гринвіч - гринвіцький, Овруч - овруцький, Солигалич - солигалицький. Але: Дамаск - дамаський, Мекка - меккський, тюрки - тюркський. 

в) С, х, ш + -ськ(ий) – -ськ(ий): Арзамас - арзамаський, Одеса - одеський, Тбілісі - тбіліський, тунгус - тунгуський, Черкаси - черкаський, черкес - черкеський, Ясси - ясський; волох - волоський, Карабах - карабаський, Лепетиха - лепетиський, чех - чеський; Золотоноша - золотоніський, Кандалакша - кандалакський, латиш - латиський, Сиваш - сиваський, чуваш - чуваський. 

Примітка. Деякі слова, узвичаєні без зміни приголосних основ, передаються з ними і на письмі: баски - баскський, казах – казахський, Перемишль – перемишльський та ін. 

Правопис складних і складених географічних назв 

1. Окремо пишуться: 

а) Географічні назви, що складаються з прикметника та іменника: Біла Церква, Великий Устюг, Верхня Силезія, Вишній Волочок, Гола Пристань, Голубий Ніл, Давидів Брід, Запорізька Січ, Західна Європа, Зелена Гура, Нове Місто, Новий Сад, Повализька Бистриця, Сомкова Долина, Стара Планина, Широкий Яр. 

б) Географічні назви й номенклатурні терміни при них: Кавказький хребет, Кандалакська губа, Скандинавський півострів, Фінська затока, Чорне море. 

в) Географічні назви, що становлять сполучення іменника з порядковим числівником, який може стояти як перед іменником, так і після нього: Гільча Друга, Залісся Перше, Красне Друге, Перше Садове. 

г) Географічні назви, що становлять сполучення імені та прізвища або імені й по батькові: село Івана Франка, селище Лев Толстой, станція Єрофей Павлович, але: місто Івано-Франківськ, село Михайло-Коцюбинське (бо тут маємо сполучний голосний о й зміну родового закінчення прізвища), а також назва села Дмитро-Варварівка, що складаються з двох імен. 

2. Разом пишуться: 

а) Географічні назви-іменники, що складаються з прикметника та іменника, з’єднаних сполучним звуком, а також прикметники, що походять від них: Білопілля, Верхньодніпровськ, Гостролуччя, Дорогобуж, Кам’яногірка, Красноводськ, Малоярославець, Нижньокилимськ, Нововолинськ, Новосибірськ, Старокостянтинів, Чистоводне, Ясногородка; білопільський, верхньодніпровський, дорогобузький, кам’яногірківський, чистоводнівський та ін. 

Примітка. Це правило поширюється й на складні прикметники, утворені з двох прикметникових основ, які означають назви морів, лісів, низин, областей, залізниць тощо й мають при собі номенклатурні назви типу море, гора, хребет, ліс, озеро, низовина, острів і т. ін.: Західносибірська низовина, Нижньодунайська низовина, Новосибірські острови, Південноукраїнський канал, Східноєвропейська рівнина, Східноказахстанська область, Східнокитайське море тощо. 

б) Географічні назви, що складаються з числівника та іменника, з’єднаних сполучним звуком, а також похідні від них прикметники: Дворіччя, Першотравневе, П’ятигорськ, П’ятихатки, Семигори, Семипілки, Сорокадуби, Трипілля; дворічанський, п’ятихатківський, семигірський, семипілківський, сорокадубівський та ін. 

в) Географічні назви з першою дієслівною частиною у формі наказового способу та похідні від них прикметники: Вернигородок, Гуляйполе, Копайгород, Крутибороди, Печиводи; вернигородоцький, гуляйпільський, копайгородський, крутибородівський, печиводівський. 

г) Географічні назви, що складаються з двох іменників, з’єднаних сполучним звуком, та похідні від них прикметники: Верболози, Індокитай, Страхолісся; верболозівський, індокитайський, страхоліський. Але: Австро-Угорщина, Азово-Чорномор’я та деякі інші. 

д) Географічні назви з другою частиною -град, -город, -піль, -поль; -абад, -акан, -бург, -ленд, -пілс, -таун, -шир, -штадт і похідні від них прикметники: Белград, Волгоград, Цілиноград; Китайгород, Новгород, Княжпіль, Ольгопіль, Адріанополь, Севастополь; Ашгабат, Бранденбург, Кемберленд, Даугавпілс, Кейптаун, Йоркшир, Рудольфштадт; волгоградський, новгородський, ольгопільський, севастопольський, бранденбурзький, даугавпілський, рудольфштадтський. 

е) Прикметникові форми від географічних назв, що складаються з якісного прикметника та іменника або відносного прикметника [без суфіксів -зьк(ий), -ськ(ий), -цьк(ий) і суфіксів присвійності] та іменника: біломорський (від Біле море), білоцерківський (від Біла Церква), гостромогильський (від Гостра Могила), новоміський (від Нове Місто), яснополянський (від Ясна Поляна); житньогірський (від Житні Гори), західноєвропейський (від Західна Європа), кам’янобалківський (від Кам’яна Балка), липоводолинський (від Липова Долина). 

3. Через дефіс пишуться: 

а) Географічні назви, що складаються з двох іменників (без сполучного звука) або з іменника й дальшого прикметника, а також прикметники, що походять від них: Баня-Лука - баня-луцький, Гвінея-Бісау - гвінея-бісауський, Глинськ-Загора - глинськ-загорський, Ельзас-Лотарингія - ельзас-лотаринзький, Коло-Михайлівка - коло-михайлівський, Орєхово-Зуєво - орєхово-зуєвський, Пуща-Водиця - пуща-водицький; Берізки-Бершадські - берізки-бершадський, Віта-Поштова - віта-поштовий, Кам’янець-Подільський - кам’янець-подільський, Рава-Руська -рава-русь-кий, Харків-Товарний – харків-товарний, Австро-Угорщина – австро-угорський. Але: Індокитай та похідні прикметники від подібних назв. 

б) Географічні назви, що становлять поєднання двох імен або імені та прізвища (чи прізвиська) за допомогою сполучного звука (зрідка - без нього) й зі зміною форми другого компонента, а також похідні від них прикметники: Андрієво-Іванівка – андрієво-іванівський, Дмитро-Варварівка - дмитро-варварівський, Івано-Франківськ - івано-франківський, Михайло-Коцюбинське -михайло-коцюбинський, Олександро-Пащенкове - олександро-пащенківський, але Петропавлівка. 

в) Географічні назви, що складаються з іншомовних елементів – повнозначних слів, а також похідні від них прикметники: Буенос-Айрес, Думбартон-Окс, Іссик-Куль, Кзил-Орда, Нар’ян-Мар, Ріо-Негро, Улан-Уде; буенос-айреський та ін., але: Алатау, Амудар’я, Махачкала, Сирдар’я, амудар’їнський, приамудар’їнський; амлмаатинець, кзилординець та ін. 

г) Географічні назви (переважно населених пунктів) з першими складовими частинами соль-, спас-, усть- та іншомовними вест-, іст-, нью-, сан-, санкт-, сант-, санта-, сен-, сент- і под., а також із кінцевими назвотворчими частинами -ривер, -сіті, -сквер, -стрит, -фіорд і похідні від них прикметники: Соль-Ілецьк, Спас-Клепики, Усть-Каменогорськ; Вест-Індія, Іст-Лондон, Нью-Йорк, Сан-Сальвадор, Санкт-Галлен, Сант-Яго, Санта-Клара, Сен-Готард, Сент-Луїс; Фолл-Ривер, Атлантик-Сіті, Сахо-сквер, Бонна-фіорд; соль-ілецький, усть-каменогорський; нью-йоркський, фолл-риверський, атлантик-сітинський та ін. 

д) Географічні назви, що складаються з іменників, які поєднуються українськими або іншомовними прийменниками, сполучниками чи мають при собі частку, артикль, а також утворені від них прикметники: Новосілки-на-Дніпрі, Ростов-на-Дону, Франкфурт-на-Майні, Яр-під-Зайчиком; Булонь-сюр-Мер, Бург-ель-Араб, Лa-Mанш, Ла-Плата, Лас-Вегас, Лос-Анджелес, Па-де-Кале, Ріо-де-Жанейро, Сен-е-Уаз (департамент); новосілківський-на-Дніпрі, ростовський-на-Дону, франкфуртський-на-Майні, ярський-під-зайчиком; булонь-сюр-мерський, бург-ель-арабський, ла-маншський, ла-платський і т. ін. 

е) Прикметники, утворені від географічних назв, до складу яких входять прикметники із суфіксами -ів (-їв), -ов, -ев(-єв), -ин (-їн), -ськ(ий), -цьк(ий), -зьк(ий): давидово-брідський (від Давидів Брід), олійниково-слобідський (від Олійникова Слобода), мишурино-різький (від Мишурин Ріг), вільшансько-новоселицький (від Вільшанська Новоселиця), вінницько-ставський (від Вінницькі Стави). 

є) Прикметники, утворені від географічних назв, що становлять поєднання імені та прізвища: івано-франківський (село Івана Франка). 

Географічні назви, не вживані без номенклатурних слів, перекладаються: Аравійське море, мис Доброї Надії, Перська затока. Північний Льодовитий океан. 

Завжди перекладаються й прикметники на означення розмірів, взаємного розміщення та сторін світу, що виступають у складі географічних назв: Великий каньйон, Нижній Новгород, Південна Америка, Північний полюс.

Жанри творів

Назва твору	Автор	Жанр
"Ой Морозе, Морозенку"	народ	історична пісня
"Чи не той то хміль"	народ	історична пісня
"Бондарівна"	народ	балада
"Маруся Богуславка"	народ	дума
"Віють вітри"	Маруся Чурай	пісня
"Засвіт встали козаченьки"	Маруся Чурай	пісня
"Слово про похід Ігорів"	анонімний	героїчна поема
"Повість минулих літ"	Нестор Літописець	літопис
"De libertate"	Г. Сковорода	ліричний вірш
"Всякому місту - звичай і права"	Г. Сковорода	ліричний вірш
"Бджола та Шершень"	Г. Сковорода	байка
"Енеїда"	І. Котляревський	бурлескно-травестійна поема
"Наталка Полтавка"	І. Котляревський	соціально-побутова драма
"Маруся"	Г. Квітка-Основ'яненко	перша україномовна соціально-реалістична сентиментальна повість
"До Основ'яненка"	Т. Шевченко	послання (громадянська лірика)
"Катерина"	Т. Шевченко	соціально-побутова поема
"Гайдамаки"	Т. Шевченко	революційно-романтична, історико-героїчна поема, перший український історичний роман у віршах
"Кавказ"	Т. Шевченко	сатирична поема (інвектива)
"Сон"	Т. Шевченко	сатирична поема (перша політична сатира)
"І мертвим, і живим..."	Т. Шевченко	послання (громадянська + патріотична лірика)
"Заповіт"	Т. Шевченко	ліричний вірш (громадянска лірика)
"Мені однаково"	Т. Шевченко	ліричний вірш (громадянска лірика)
"Чорна рада"	П. Куліш	перший український історичний роман-хроніка
"Максим Гримач"	Марко Вовчок	родинно-побутове оповідання
"Кайдашева сім'я"	І. Нечуй-Левицький	соціально-побутова повість-хроніка
"Хіба ревуть воли, як ясла повні?" ("Пропаща сила")	П. Мирний, І. Білик	соціально-психологічний роман (роман з народного життя)
"Мартин Боруля"	І. Карпенко-Карий	трагікомедія
"Мойсей"	І. Франко	філософська поема
"Гімн"	І. Франко	ліричний вірш (громадянська лірика)
"Чого являєшся мені у сні"	І. Франко	ліричний вірш (інтимна лірика)
"Тіні забутих предків"	М. Коцюбинський	повість
"Intermezzo"	М. Коцюбинський	новела
"Земля"	О. Кобилянська	повість
"Лісова пісня"	Леся Українка	драма-феєрія
"Сontra spem spero"	Леся Українка	ліричний вірш (філософська + особиста лірика)
"Камінний хрест"	В. Стефаник	психологічна новела
"Блакитна панна"	М. Вороний	ліричний вірш (пейзажна лірика)
"Чари ночі"	О. Олесь	романс (інтимна лірика)
"О слово рідне, орле скутий"	О. Олесь	ліричний вірш (патріотична лірика)
"Ви знаєте, як липа шелестить"	П. Тичина	ліричний вірш (інтимна + пейзажна лірика)
"Арфами, арфами"	П. Тичина	ліричний вірш (пейзажна лірика)
"О панно Інно"	П. Тичина	ліричний вірш (інтимна лірика)
"Молюсь і вірю"	М. Рильський	ліричний вірш (філософська лірика)
"Любіть Україну"	В. Сосюра	ліричний вірш (патріотична лірика)
"Різдво"	Б.-І. Антонич	ліричний вірш (філософська лірика)
"Момент"	В. Винниченко	новела
"Я (романтика)"	М. Хвильовий	новела
"Подвійне коло"	Ю. Яновський	новела
"Шаланда в морі"	Ю. Яновський	новела
"Місто"	В. Підмогильний	урбаністичний роман
"Моя автобіографія"	Остап Вишня	гумореска
"Сом"	Остап Вишня	усмішка
"Мина Мазайло"	М. Куліш	сатирична комедія
"Україна в огні"	О. Довженко	кіноповість
"Зачарована Десна"	О. Довженко	кіноповість
"Пісня про рушник"	А. Малишко	пісня (особиста лірика)
"Лебеді материнства"	В. Симоненко	ліричний вірш (колискова)
"Як добре те, що смерті не боюсь я"	В. Стус	ліричний вірш (патріотична + філософська лірика)
"О земле втрачена, явись"	В. Стус	ліричний вірш (патріотична лірика)
"Балада про соняшник"	І. Драч	модерна балада
"Стилет чи стилос"	Є. Маланюк	ліричний вірш
"Маруся Чурай"	Л. Костенко	роман у віршах
"Українське альфреско"	Л. Костенко	ліричний вірш (філософська лірика)
"Страшні слова, коли вони мовчать"	Л. Костенко	ліричний вірш (філософська + громадянська лірика)
"За мить щастя"	О. Гончар	новела
"Три зозулі з поклоном"	Г. Тютюнник	новела
"Тигролови"	І. Багряний	пригодницький роман

Стилі	Письменники	Твори	Жанри
Орнаменталізм	-	“Слово про похід Ігорів”	поема, героїчна пісня
Монументалізм	Нестор	“Повість минулих літ”	літопис
Бароко	Г.Сковорода	“De libertate” “Всякому місту – звичай і права” “Бджола та Шершень”	лірика гром. лірика гром. Байка епічна
Класицизм	І. Котляревський	“Наталка Полтавка” “Енеїда”	драма поема
Сентименталізм	Г. Квітка-Основ’яненко	“Маруся”	повість соц.-побут.
Романтизм	Т.Шевченко	“До Основ’яненка” “Катерина” “Гайдамаки”	лірика поема поема
	П. Куліш	“Чорна рада”	роман істор.
	М. Вовчок (Вілінська)	“Максим Гримач”	оповідання
	О. Гончар	“За мить щастя”	новела
	В. Сосюра	“Любіть Україну”	лірика гром.
Реалізм	Т.Шевченко	“Мені однаково” “Кавказ” “Сон” (комедія) “І мертвим і живим…” “Заповіт”	лірика невільнича поема сатир. поема сатир. поема-послання лірика
	І. Нечуй-Левицький	“Кайдашева сім’я”	повість сусп.-побут.
	П. Мирний (Рудченко)	“Хіба ревуть воли як ясла повні?”	роман соц.-псих.
	І. Карпенко-Карий (Тобілевич)	“Мартин Боруля”	трагікомедія
Модернізм	М. Куліш	“Мина Мазайло”	трагікомедія
	І. Драч	“Балада про соняшник”	лірика
Неоромантизм	Л. Українка (Косач)	“Contra spem spero!” “Лісова пісня”	лірика гром. драма-феєрія
	І.Франко	“Гімн” “Чого являєшся мені у сні” “Мойсей”	лірика гром. Лірика інтимна поема-притча
	М. Коцюбинський	“Тіні забутих предків”	повість
	О.Кобилянська	“Земля”	повість соц.-псих.
	О. Довженко	“Україна в огні” “Зачарована Десна”	кіноповість кіноповість
	Г. Тютюнник	“Три зозулі з поклоном”	новела
	Л. Костенко	“Маруся Чурай” “Страшні слова, коли вони мовчать” “Українське альфреско”	роман у віршах істор. лірика лірика
	І. Багряний (Лозов’ягін)	“Тигролови”	роман пригодн.
	М. Вороний	“Блакитна Панна”	лірика
	П. Тичина	“О панно Інно” “Арфами, арфами..” “Ви знаєте як липа шелестить”	лірика лірика лірика
	Богдан-Ігор Антонич	“Різдво”	лірика
	Ю. Яновський	“Вершники”	роман у новелах
Неокласицизм	М. Рильський	“Молюсь і вірю”	лірика
	Є. Маланюк	“Стилет чи стилос”	лірика
Імпресіонізм	М. Коцюбинський	“Intermezzo”	новела
	В. Винниченко	“Момент”	новела
Експресіонізм	В. Стефаник	“Камінний хрест”	новела
	М. Хвильовий (Фітільов)	“Я (романтика)”	новела
Екзистенціалізм	В. Підмогильний	“Місто”	роман урбаніст.
Символізм	О. Олесь (Кандиба)	“Чари ночі” “О слово рідне! Орле скутий!”	лірика лірика
Сюрреалізм	В. Стус	“Як добре те, що смерті не боюсь я” “О земле втрачена, явися!”	лірика лірика невільн.
Неонародники	А. Малишко	“Пісня про рушник”	пісня
	В. Симоненко	“Лебеді материнства”	лірика
	О. Вишня (Губенко)	“Моя автобіографія” “Сом”	усмішка

Твір, автор, жанр та головні герої творів, що виносятся на ЗНО

Іван Котляревський	«Наталка Полтавка»	Соціально-побутова драма (малоросійська опера – авт.)	Терпилиха (Горпина, Наталка)Возний ТетерваковськийВиборний Макогоненко
Григорій Квітка-Основ’яненко	«Маруся»	Сентиментально-реалістична соціально-побутова повість	Наум Дрот, його дружина Настя
Пантелеймон Куліш	«Чорна рада»	Історичний роман (перший в укр.літ.), роман-хроніка, історико-пригодницький роман	Гетьман Павло ТетеряПолковник Яким СомкоПолковник Васюта ЗолотаренкоГетьман Січі Іван БрюховецькийШрам (справжнє прізвище Чепурний)Михайло Черевань
Марко Вовчок	«Максим Гримач»	Родинно-побутове оповідання	Максим Гримач
Іван Нечуй-Левицький	«Кайдашева сім’я»	Соціально-побутова повість	Маруся й Омелько КайдашіКарпо й ЛаврінМотря й МелашкаБаба Палажка
Панас Мирний (Рудченко)	«Хіба ревуть воли, як ясла повні?»	Соціально-психологічний романРоман з народного життя	Чіпка Варениченко, його мати МотряЙого батько Іван Вареник (Притика, Остап Хрущ, Хрущов)Грицько Чупруненко, його дружина Христя, москаль Максим Ґудзь
Іван Карпенко-Карий	«Мартин Боруля»	Трагікомедія	Мартин Боруля
Михайло Коцюбинський	«Тіні забутих предків»	Повість	Іван Палійчук, його кохана Марічка Гутенюк, дружина Палагна, сусід Юра
Ольга Кобилянська	«Земля»	Повість	Івоніка Федорчук, його дружина Марійка, сини Михайло та Сава
Володимир Винниченко	«Момент»	Новела	Революціонер, панночка Муся, контрабандист Семен Пустун
Юрій Яновський	«Подвійне коло»	Новела	Брати Половці: денікінець Андрій, петлюрівець Оверко, махновці Панас та Сашко, червоний командир Іван, їхній батько Мусій Половець, червоний комісар Герт
Валер’ян Підмогильний	«Місто»	Урбаністичний роман	Степан Радченко
Микола Куліш	«Мина Мазайло»	Сатирична комедія	Родина Мазайла: Мина, його діти Рина й Мокій, дружина Килина
Олександр Довженко	«Україна в огні»	Кіноповість	Родина Запорожців: Лаврін і Тетяна, п’ятеро синів – Роман, Іван, Савка, Григорій, Трохим і дочка Олеся
Олесь Гончар	«За мить щастя»	Новела	Артилерист Сашко Діденко, мадярка Лорі (Лариса), її чоловік, комбат Шадура
Іван Багряний	«Тигролови»	Пригодницький роман	Григорій Многогрішний, родина Сірків: Наталка, Гриць та їх батьки – Денис Сірко та Сірчиха, майор НКВС Медвин

Місце розгортання подій у творах

«Гайдамаки» - десь на Правобережжі

«Земля» - Буковині

«Лісова пісня» - на Волині

«Бондарівна» – у Богуславі

«Наталка Полтавка» – під Полтавою

«Сон» - Україна, Сибір і Петербург

«За мить щастя» – у Рангуні

«Чорна рада» - на хуторі Хмарище, у Києві, Ніжині

«Максим Гримач» – біля Черкас

«Хіба ревуть воли як ясла повні» - у Пісках

«Інтермецо» -біля Кононівки

«Тіні забутих предків» – Гуцульщина

«Подвійне коло» — під Компаніївкою

«Шаланда в морі» – біля Одеси

«Місто» – у Києві

«Кайдашева сім’я» -у Семигорах

«Тигролови» – Сибір

«Мина Мазайло» - у Харкові

«Сом» - на річці Оскіл

«Україна в огні» - у Тополівці

«Маруся Чурай» - у Полтаві, Києві

«Земля»: село Димки неподалік від Чернівців

 “Тигроловів” - територія Зеленого Клину - місце українських переселенців у Сибіру

Присвяти

Автор/назва твору	Кому присвячено
Т.Шевченко «Катерина»	В.А.Жуковському
Т.Шевченко «Кавказ»	Якову де Бальмену
М.Коцюбинський «Intermezzo»	Кононівським полям
О.Кобилянська «Земля»	Батькові письменниці
М.Хвильовий «Я(Романтика)»	“Цвiтовi яблунi” М.Коцюбинського
Гр.Тютюнник«Три зозулі з поклоном»	Любові Всевишній
***	***
М.Вовчок «Інститутка»	Т. Шевченку
О.Кобилянська «Людина»	Наталi Кобринськiй

ЗНО. Пробне онлайн тестування

Тренувальні тести


Основні принципи наголошування іменників

1. У більшості випадків іменники множини мають наголос на закінченні: наприклад, загадки, огірки.

2. У більшості іменників жіночого роду із суфіксом –к при утворенні множини наголос переходить у закінчення: наприклад, тарілка – тарілки, книжка – книжки, АЛЕ: сусідка – сусідки.

3. Іменники, що утворилися від дієслів, мають більше двох складів та закінчуються на –ання, частіше всього мають  наголошений суфікс: наприклад, читання, завдання. АЛЕ: бігання, нехтування.

4. В іншомовних словах, що позначають міри довжин, зазвичай наголос падає на –метр: наприклад, сантиметр, міліметр, дециметр. АЛЕ в назвах пристроїв – по-інакшому: термометр, барометр.

Основні принципи наголошування прикметників

1. Суфікс прикметників –еньк- , що позначає пестливість, завжди є наголошеним: наприклад, маленький, чорненький, гарненький.

2. У більшості випадків, коли прикметник має два склади, наголос падає на другий склад (тобто на закінчення): наприклад, дзвінкий, новий, тонкий, котрий.

Основні принципи наголошування дієслів

1. Правила наголошування дієслова «бути» наступні: в теперішньому часі - бути, будемо,проте в минулому часі: була, було, були.

2. Багато дієслів мають наголос на останньому складі: наприклад,нести, везти, мести.

3. Дієслова із закінченнями -емо, -имо, -ете, -ите мають наголос на останній літері: наприклад, веземо, ідемо, підете. АЛЕ: будемо, гуркочемо, залишите.

Основні принципи наголошування числівників

1. У числівниках, що закінчуються на –десят, наголос припадає на останній склад: наприклад, п’ятдесят, сімдесят.

2. У числівниках, що закінчуються на –адцять, наголошений передостанній склад: наприклад, дванадцять, вісімнадцять.

У деяких словах, які будуть на ЗНО, наголос не піддається правилам, його потрібно тільки запам’ятати.

асиметрІя
борОдавка
бюлетЕнь
вимОга
вимОва
вИпадок
вітчИм
граблІ
горошИна
грОшей
дІтьми
довІдник
дочкА (але дОнька)
заіржАвіти
зубОжіти (зубОжілий, зубОжіння)
діалОг
каталОг
квартАл
кропивА
кУрятина
мАркетинг
ненАвидіти (ненАвисть, ненАвисний)
одноразОвий
Олень
отАман
перЕпис
псевдонІм
рАзом
серЕдина
симетрІя
спИна
фартУх
фенОмен
цемЕнт
цЕнтнер
чорнОслив

Запам’ятати також потрібно слова з подвійним наголосом: алфаві'т — алфа'віт, весняни'й — весня'ний, доповіда'ч — допові'дач, завжди'— за'вжди, до'говору — догово'ру, жа'лібний — жалібни'й, м 'я'зовий — м 'язови'й, пе'рвісний — перві'сний,переста'рок — пере'старок, по'милка — поми'лка, прости'й —про'стий, та'кож —тако'ж.

 Складні вИпадки наголошення слів

Наголос на 1-му складі:

дОгмат, кИдати, вИпадок, рАзом, рОзвідка, вІрші, вІршів, прИповідка, Олень, спИна, цАрина, немає чАсу, щИпці, грОшей, дрОва, зОзла, фОльга, кУрятина, бУдемо, дОлішній, пІдлітковий, дОнька, рЕшето, зАгадка.

Наголос на 2-му складі:

фенОмен, везлА, генЕзис, завдАння, абИ де, аджЕ, абИяк, абИколи, анІж, рондО (шрифт), рубЕль, рукОпис, правОпис, перЕбіг подій, пізнАння, новИй, щавЕль, борОдавка, вимОга, вітчИм, граблІ, дочкА, зубОжіти, зубОжілий, фартУх, подУшка, позАторік, трісктОнява, ненАвидіти, добУток, квартАл, налИгач, дичАвіти, чорнОзем, чорнОслив, оптОвий, отАман, індУстрія.

На 3-му і ... складі:

розв’язАння, сільськогосподАрський, сторінкИ (множина), одинАдцять, кіломЕтр, ідемО, беремО, ідетЕ, асиметрІя, бюлетЕнь, навчАння, псевдонІм, кропивА, болотИстий, валовИй, ветеринАрія, інженЕрія, мозолИстий, наздогАд, некролОг, осокА, каталОг, бюлетЕнь, рукопИсний, кулінарІя.

Подвійний наголос:

пОмИлка, зАвждИ, назАвждИ, правОпИсний, прОстИй, слІзьмИ, рОзбІр.

Два наголоси у словах:

рАботоргІвля, привАтнорабовлАсницький