ШКІЛЬНА РИТОРИКА
Факультативний курс
5-11 класи
Автори: М. В. Крайняй, учитель-методист української мови та літ тури ЗНЗ Авторського навчально-виховного комплексу м. Ужгородф;
Д. І. Сабадош, учитель риторики ЗНЗ Авторського навчально-виховного комплексу м. Ужгорода;
О. І. Семен, учитель української мови та літератури ЗНЗ Авторського навчально-виховного комплексу м. Ужгорода.
Пояснювальна записка
Дві навчальні дисципліни - література і мова, якими репрезентується філологія в сучасній школі, об'єктивно не в змозі забезпечити такумовну підготовку випускників шкіл, яка б озброїла їх знаннями й навичками активного мовного вираження та впливу, ознайомила хоч би і основними правилами мовної діяльності різних видів.
Саме тому виникає нагальна потреба ввести риторику в систему дисциплін шкільної освіти. Адже класична риторика понад 2000 років і є одним з основних предметів навчання в багатьох країнах світу і має багату традицію викладання в ХУІІ-ХІХ ст. Як один з нових навчальних курсів системі сучасної освіти в Україні риторика повертається із фактичного забуття та дискредитації.
Факультативний курс «Шкільна риторика» акумулює найважливіші здобутки комплексу гуманітарних наук (психології, етики, естетики,) літературознавства), які в діалектичній єдності зорієнтовані на формування і розвиток мисленнєвої, мовленнєвої і комунікативної культури, удосконалення й оптимізацію ефективного мовленнєвого спілкування. Слово, думка, дія, як відомо, тісно пов'язані між собою. Висока культура слова зумовлює відповідний рівень мислення, і навпаки: висока культура слова й мислення обумовлює культуру діяння. Ігнорування будь-як складника тріади «слово - думка - дія» у процесі навчання та виховання людини є неприпустимою педагогічною помилкою.
Завдання риторики, як нового навчального предмета, полягає в тому, щоб перший складовий елемент цієї тріади (слово) набув гармонійної відповідності з іншими двома (думка — дія). Не можна розвинути мовну діяльність учня, не працюючи над удосконаленням його мислення. У свою чергу недостатня розвинутість мислення обумовлює недостатню ефективність діяння, позбавляючи його найголовнішої продуктивної творчості.
Курс складено на основі нового розуміння предмета риторики як науки, що перед усім сприяє розвитку мови (розмовної), усного та писемного мовлення з усією різноманітністю мовних жанрів, а не лише як теорії ефективних публічних виступів.
Його метою є стимулювання природних механізмів мовлення, освоєння учнями різних мовленнєвих жанрів, формування власного стилю мовлення. Курс має сприяти розумінню законів, норм мови, мовлення, побудови тексту; доречному, органічному застосуванню засобів мовної виразності (тропи, стилістичні фігури тощо). Також передбачено вивчення психологічних і педагогічних складових у процесі мовлення, а також ролі невербральних елементів мовлення (вплив особистості мовця, його зовнішності, культури; пози, міміки, жестів, тощо).
Уроки з освоєння основ красномовства найдоцільніше проводити за певною партитурою, яка допомагає вчителеві вибудувати заняття як струнке й чітко структуроване, працювати послідовно, цілеспрямовано, задавати певний темпоритм у роботі. Такий підхід не лише позитивно впливає на перебіг уроку, сприяє його зрівноваженості, оптимальності, а й значно дисциплінує учнів, привчає їх до системності й порядку в роботі. Водночас побудований за партитурою урок не є чимось застиглим — маючи продуману, гнучку композицію, він відкриває колосальні можливості для творчості й самого вчителя, і школярів, не обмежує їх у виборі найдоцільніших методичних форм.
Оцінювання відбувається з урахуванням індивідуальних особливостей кожного учня. Критерієм оцінки є не стільки обсяг вивченого, засвоєного матеріалу, скільки вміння його аналізувати, розуміти, застосовувати на практиці.
Оцінюючи навчальні досягнення, необхідно враховувати:
— правильність викладання матеріалу, розкриття понять, точність уживання термінології;
— ступінь самостійності відповіді;
— логічність мислення;
— ступінь уміння мислити та викладати свої думки.
Після вивчення теми творча робота є обов'язковою.
Перед і початком теми вчитель ознайомлює учнів з тривалістю її вивчення, терміном виставлення тематичної оцінки, пропонує перелік запитань, завдан і тем творчих робіт, а також критерії оцінювання, які подано дальші.
ПРОГРАМИ
ФАКУЛЬТАТИВНОГО КУРСУ
"УКРАЇНСЬКЕ ДІЛОВЕ МОВЛЕННЯ"
ДЛЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Важлива проблема сучасного суспільства - впровадження української мови в усі сфери життєдіяльності держави: політику, економіку, науку, адміністрування, вищу школу, засоби масової інформації. Писемне спілкування М'Ж організаціями та установами, в органах управління здійснюється українською мовою. Тому недосконале володіння українським діловим мовленням спричиняє чималу кількість помилок і знижує рівень культури ділового спілкування.
Соціальна функція ділового мовлення (усного й писемного) полягає в тому, що воно обслуговує суспільні відносини людей, служить для взаємозв'язків у галузі політичних, економічних, соціальних і культурних відносин.
Службова документація охоплює всі галузі виробничої діяльності. Вона є візитною карткою, додатковою рекламою, складником іміджу підприємства, організації, фірми. Тому правильно підготовлений і належним чином оформлений документ не лише впливає на характер виробництва та його результати, а й є свідченням рівня ділової культури виконавця. Сучасне життя вимагає від кожного знання основ ведення ділової документації, видів і застосування документів тощо. Саме цим пояснюється необхідність уведення в шкільну програму факультативу "Українське ділове мовлення".
Пропонована програма передбачає послідовне і докладне висвітлення питань сучасного ділового мовлення від загальних понять мовної норми, особливостей офіційно-ділового стилю та класифікації документів, характеристики основних вимог до складання й оформлення ділових паперів. Ураховується вивчення структури найбільш уживаних ділових паперів, набуття навичок їх укладання, засвоєння етикету ділової кореспонденції.
Оскільки під час вивчення тієї чи тієї теми потрібно формувати вміння і навички не лише культури мовлення, а й грамотного письма, програмою пропонується повторення орфографічних і пунктуаційних правил. Таким чином, програма факультативного курсу має на меті оволодіння в процесі засвоєння особливостей ділового спілкування нормами української літературної мови: лексичними, стилістичними, морфологічними, графічними, орфографічними, синтаксичними, пунктуаційними.
Основна мета факультативного курсу "Українське ділове мовлення" - засвоєння державної мови відповідно до норм офіційного спілкування, опанування знань про особливості ділового стилю, формування вмінь і навичок спілкування в офіційній сфері громадського життя, навичок комунікативно виправданого використання засобів мови з додержанням етикетних норм ділового спілкування.
Завдання факультативного курсу: / дати ґрунтовні й систематичні знання про особливості офіційно-ділового стилю, про класифікацію ділових паперів та вимоги щодо їх складання і оформлення;
-формувати вміння і навички складати та оформляти найпоширеніші ділові папери;
- ознайомити з нормами етикету ділового спілкування;
- забезпечити додержання вимог культури ділового мовлення;
- виховувати потребу вивчати рідну мову, повагу до української літературної мови. Факультативний курс розрахований на 2 роки навчання в 10-11-х класах, по 34 год на навчальний рік (1 заняття на тиждень).
10 КЛАС
ВСТУП
(1 год)
Ділова українська мова як різновид літературної мови
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО СТИЛІ Й ЖАНРИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ (2 год)
Поняття літературної мови. Ділова українська мова як різновид літературної мови. Форми реалізації літературної мови.
Поняття мовної норми. Типи норм.
Поняття стилю та жанру української літературної мови. Основні ознаки стилів.
Офіційно-діловий стиль, його найважливіші ознаки.
Культура ділового мовлення. Основні вимоги до мовлення (правильність, змістовність, логічність, точність, доречність, виразність).
ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО СКЛАДАННЯ І ОФОРМЛЕННЯ ДОКУМЕНТІВ (З год)
Документ - основний вид офіційно-ділового стилю. Класифікація документів. Формуляр-зразок. Державний стандарт на оформлення документів управління та реквізити документів (правила оформлення реквізитів). Вимоги до тексту документа. Загальні вимоги до мови документа (об'єктивність, логічна послідовність, повнота інформації, ясність викладу, точність опису, переконливість, лаконічність, нормативність мовних засобів, етикет ділових паперів). Вибір слова ("книжні" слова, іншомовні слова, терміни, професіоналізми, універсальні слова, абревіатура).
Культура ділового мовлення. Лексика ділового спілкування. Синонімічне багатство української мови. Порушення лексичних норм у документах; пароніми у діловому мовленні. Словники української мови: тлумачний, синонімів, перекладний.
ДОКУМЕНТАЦІЯ ЩОДО ОСОБОВОГО СКЛАДУ (10 год)
Заява, її реквізити та оформлення. Типи заяв.
Орфографія. Велика літера у власних назвах. Правопис прізвищ іншомовного походження.
Характеристика. Основні реквізити характеристики.
Відомості з мови. Творення та відмінювання чоловічих і жіночих імен по батькові.
Автобіографія як обов'язковий документ особової справи.
Орфографія. Правопис прізвищ і географічних назв іншомовного походження.
Резюме. Реквізити резюме. Основні вимоги щодо його укладання.
Орфографія і пунктуація. Вживання м'якого знака. Тире між підметом і присудком. Розділові знаки при однорідних членах речення, при уточнюючих і вставних словах.
Накази щодо особового складу. Реквізити наказів. Підготовка та оформлення наказів про прийняття на роботу, про переведення, звільнення, надання відпусток.
Орфографія і пунктуація. Вживання апострофа. Розділові знаки при однорідних членах речення.
ОБЛІКОВО-ФІНАНСОВА ДОКУМЕНТАЦІЯ (8 год)
Доручення. Реквізити доручення. Види доручень: офіційні (разові, спеціальні, загальні) й особисті.
Орфографія. Правопис прислівників та часток.
Розписка. Правила оформлення розписки.
Відомості з мови. Відмінювання числівників, зв'язок числівників з іменниками.
Відомість. Накладна. Акт. (Ознайомлення.)
Орфографія та пунктуація. Правопис сполучників. Розділові знаки у сполучниковому і безсполучниковому складному реченнях.
Список, правила його складання. Загальноприйняті умовні знаки.
Віза. Субсидія. Ваучер. Приватизаційний сертифікат. Довідка про присвоєння ідентифікаційного номера. (Ознайомлення.)
ДОКУМЕНТИ З ГОСПОДАРСЬКО-ДОГОВІРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (5 год)
Договір, його реквізити. Типи договорів (постачання, підряду, про матеріальну відповідальність, спільну діяльність, створення нових форм господарювання, установчий договір, договір оренди). (Ознайомлення.)
Контракт, його реквізити. Порядок укладання контракту. Структура тексту контракту (ознайомлення). Відмінність між трудовим договором і контрактом.
Трудова угода (ознайомлення).
Орфографія. Правопис складних прикметників.
ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТА РОЗПОРЯДЧІ ДОКУМЕНТИ (4 год)
Інструкція, її призначення та будова. Види інструкцій (посадова, з техніки безпеки, з експлуатації обладнання).
Положення, його реквізити. Типові та індивідуальні положення. Статут. Правила. (Ознайомлення).
Відомості з мови. Види односкладних речень.
Повторення й узагальнення вивченого (1 год)
11 КЛАС
ІНФОРМАЦІЙНІ ДОКУМЕНТИ (19 год)
ІНФОРМАЦІЙНІ ДОКУМЕНТИ (19 год)
Службові листи. Класифікація листів; листи, що потребують відповіді (прохання, запити, претензії); лити, що не потребують відповіді (нагадування, підтвердження, супровідні листи, повідомлення, рекомендації, подяка, вітання, запрошення). Етикет ділового спілкування. Вимоги до тексту листа. Початкові та завершальні речення листа.
Орфографія. Подвоєння букв на письмі.
Пунктуація. Розділові знаки при звертаннях та вставних словах. Розділові знаки при відокремлених означеннях.
Анотація. Рецензія. Відгук.
Реферат. Мета реферування. Складники реферату (назва, тема, текст, розділи, висновки).
Адреса. Правила, що забезпечують пересилання, зберігання і доставляння поштових переказів.
Телеграма. Види телеграм (звичайні, термінові, урядові, до запитання, міжнародні). Реквізити телеграми. Телефонограма. Радіограма. Факси. Реквізити факсу-підтвердження.
Орфографія. Спрощення в групах приголосних.
Довідка. Особисті й службові довідки. Реквізити довідки.
Орфографія і пунктуація. Правопис префіксів. Розділові знаки у складносурядних та складнопідрядних реченнях.
Доповідні (зовнішні і внутрішні) і пояснювальні записки. їх спільні та відмінні ознаки.
Відомості з мови. Зміни приголосних при словотворенні.
Протокол. Види протоколів (стислий, повний, стенографічний). Розділи протоколу; структура розділів. Витяг з протоколу.
Звіт. Схема звіту.
Відомості з мови. Особливості відмінювання іменників II відміни.
План роботи. Його складники. Схема плану.
Оголошення. Структура оголошення. Види оголошень за оформленням: писані, мальовані, друковані в газетах і журналах, на окремих аркушах, афіші. Повідомлення про захід. Запрошення.
Орфографія. Правопис складних іменників.
Стаття. Етапи роботи над статтею (попередній збір інформації, формування тексту статті, визначення П структури, написання статті). Категорії читачів (поверхові, пересічні, уважні).
УСНЕ ДІЛОВЕ СПІЛКУВАННЯ (15 год)
Норми ділового етикету (вітання, знайомство і представлення, форми звертання, подяка, прощання, запрошення та прохання, вибачення, побажання, висловлення згоди, підтвердження).
Важливі елементи ділового етикету: візитна картка, види візитних карток (стандартна картка; картка, що використовується з представницькою метою; картка фірми; об'єднана візитна картка); текст візитної картки; написи для різних випадків на візитних картках; порядок привітань, рекомендацій, знайомств; зовнішній вигляд ділової людини.
Види усного спілкування:
ділова бесіда (службова бесіда; правила для керівника, найважливіші правила етикету під час прийому на роботу, п'ять фаз ділової бесіди (початок розмови, обмін інформацією, аргументація, спростування чи прийняття доказів співрозмовника, прийняття рішення); правильне формулювання запитань (види запитань: закриті, подвійно закриті, відкриті, переломні, риторичні, запитання для обмірковування);
телефонна розмова; схема ділового спілкування по телефону; "вхідний" і "вихідний" дзвінки;
публічні виступи; основні етапи публічного виступу; підготовка до виступу (план, тези, конспект, повний текст, композиція); інтонація, жести, міміка, вимова; жанри публічних виступів (лекція, доповідь, бесіда, дискусія).
Відомості з мови. Стійкі мовні звороти.
Культура ділового мовлення. Орфоепічна правильність мовлення. Учні повинні знати: / види ділових паперів; реквізити основних ділових паперів; / вимоги до кожного виду ділових паперів;
/ функціональні стилі української мови, ознаки офіційно-ділового стилю; / вживання великої літери, правила вживання апострофа, м'якого знака, спрощення у групах приголосних, подвоєння букв, правопис префіксів, основні правила української орфоепії, особливості словозміниіменників, правопис відмінкових закінчень іменників, правопис прізвищ, творення і правопис імен по батькові, слів іншомовного походження (зокрема, прізвищ та географічних назв), складних іменників, прикметників, сполучників, прислівників, часток; / правила вживання розділових знаків при однорідних та відокремлених членах речення, звер-таннях, вставних словах, у сполучникових і безсполучникових складних реченнях.
Учні повинні вміти: / визначати жанри офіційно-ділового стилю, види документів, їх реквізити;
/ виявляти й виправляти помилки, допущені в текстах документів;
/ складати найпоширеніші документи;
/ доречно й правильно використовувати типові мовні звороти та фрази;
/ правильно будувати усне висловлювання; правильно використовувати стійкі мовні звороти в усному діловому спілкуванні, доцільно користуватися жестами й мімікою як допоміжними засобами усного спілкування;
/ вести телефонну розмову, бесіду, ділову нараду;
/ обґрунтовувати вживання розділових знаків і написання слів у текстах документів;
/ користуватися певними видами словників;
• виявляти і виправляти орфографічні й пунктуаційні помилки.
Орієнтовний перелік документів, що їх повинні навчитися складати учні
Заява, доручення, розписка, план роботи, звіт, автобіографія, характеристика, резюме, реферат, доповідна записка, пояснювальна записка, службовий лист, телеграма, довідка, оголошення, запрошення, протокол, витяг з протоколу, рецензія, анотація, список літератури, візитна картка.
О.Глазова
Ю.Кузнецов
ПРОГРАМА ФАКУЛЬТАТИВНОГО КУРСУ
“УКРАЇНСЬКА ФРАЗЕОЛОГІЯ”
ДЛЯ 8 КЛАСУ
ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
Рекомендовано МОН України, лист № 1/11-608 від 09.02.2005.
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Уміння правильно й доречно вживати фразеологізми в усному й писемному мовленні - ознака високого рівня володіння мовою. Збагачення активного словника учнів, удосконалення граматичної будови їхнього мовлення, оволодіння українським мовленнєвим етикетом значною мірою може й повинно здійснюватись засобами української фразеології.
Власне українські лексеми й фразеологізми упродовж багатьох десятиліть навмисне витіснялись зі сфер суспільного життя, виробництва й побутового мовлення. Це спричинювало нерозуміння учнями самобутності рідної мови, внаслідок чого втрачався вплив на духовну й мовну культуру школярів, формування національно свідомого громадянина.
Вивчення фразеології має велике пізнавальне значення: розширює знання учнів про мову, формує в них розуміння чіткої диференціації фразеологізмів щодо їх вживання в різних сферах суспільного життя.
Практичне значення вивчення фразеології полягає передовсім у підвищенні культури мовлення школярів. Крім того, її вивчення дає можливість для виховної роботи, поскільки значення більшості фразеологізмів увиразнює ментальність нашого народу, висвітлює народне сприймання вітчизняної історії, ставлення народу до різноманітних суспільних і побутових проблем, позитивних і негативних рис людської вдачі.
Цими причинами й зумовлено актуальність розробки програми факультативу “Українська фразеологія” для учнів 8 класу загальноосвітньої середньої школи, ліцеїв та гімназій.
У навчальних програмах “Рідна мова” для загальноосвітніх навчальних закладів вивченню фразеології часу й уваги відведено небагато. Це спричинило введення до програми факультативу поняття фразеології, важливі для успішного засвоєння учнями цього розділу.
Основна мета факультативного курсу “Українська фразеологія” – засвоєння учнями знань про основні ознаки фразеологізмів та їхні функції у мовленні; формування в них умінь і навичок доречно й правильно вживати фразеологізми у мовленні з урахуванням їх стилістичних особливостей; збагачення фразеологічного словника школярів.
Завдання факультативного курсу:
дати ґрунтовні й систематичні знання про ознаки фразеологізмів і їхні функції в мовленні, види фразеологізмів за семантичною злитістю, причини змін фразеологічного складу української мови;
формувати вміння й навички доречно й правильно вживати фразеологізми в різноманітних ситуаціях спілкування, користуватися фразеологічними словниками та довідниками;
збагачувати, уточнювати й активізувати фразеологічний запас школярів, сприяти оволодінню учнями українським мовленнєвим етикетом засобами української фразеології;
виховувати потребу у вивченні рідної мови, в удосконаленні власного мовлення.
Факультативний курс розраховано на викладання протягом навчального року (34 год, 1 заняття на тиждень).
|
п\п
|
Кіль-
кість
годин
|
Зміст навчального матеріалу
|
Вимоги до рівня підготовки учнів
|
34
1
|
Вступ.
Фразеологія як розділ науки про мову. Зв’язок фразеології з іншими розділами мовознавчої науки. Фразеологія – плід багатовікової мовної творчості народу, скарбниця його спостережливості й мудрості. Фразеологічне багатство української мови.
|
Учень:
знає предмет вивчення фразеології;
розуміє зв’язок фразеології з іншими розділами науки про мову;
розпізнає фразеологізми, пояс нює їхнї значення.
.
| |
3
|
Фразеологізм та його ознаки
Відмінність фразеологізмів від вільних словосполучень і слів. Основні ознаки фразеологізмів. Фразеологічні одиниці й аспекти їх вивчення. Граматична будова фразеологізмів. Синтаксична функція фразеологізмів у реченні.
Відомості з орфографії. Написання з великої літери назв релігійних понять і культових книг (піти до Бога вівці пасти; Святе Сімейство; Божа іскра; мудрий по коліна в Біблії).
Відомості з синтаксису. Синтаксична роль фразеологізмів.
Відомості з пунктуації. Розділові знаки в реченнях, що містять фразеологізовані вирази з повторю ваними сполучниками сурядності (ні риба ні м’ясо; або пан або пропав); у реченнях із фразеологізованими порівняннями (білий як сніг; жовтий як віск) і фразеологізованими виразами, вираженими дієприслівни- ковими зворотами (сидіти склавши руки; терпіти зціпивши зуби).
|
Учень:
розпізнає в мовленнєвому потоці фразеологізми;
визначає їхні істотні ознаки;
розрізняє фразеологізми та слова й вільні словосполучення;
знає аспекти вивчення фразеологізмів;
пояснює граматичну будову фразеологізмів;
визначає синтаксичну роль фразеологізмів у реченнях;
вміє записувати речення (тексти), що містять фразео- логізми з дотриманням орфографічних і пунктуа- ційних норм.
| |
3
|
6
|
Основні групи фразеологізмів
Класифікація фразеологічних одиниць за семантичною злитістю: фразео- логічні зрощення (бити байдики; піймати облизня), фразеологічні єдності (накивати п’ятами; вивести на чисту воду; море по коліна; міряти воду решетом), фразеологічні сполуки (страх бере; відвести очі, покласти край; берегти як зіницю ока). Прислів’я, приказки (Краще на своїй стороні кістьми лягти, ніж на чужині слави натягти. Вік звікувати – не пальцем перекивати. Добре роби – добре й буде!), крилаті вислови (І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь. Через терни до зірок), афоризми (Заговори, щоб я тебе побачив; Один за всіх, всі за одного), фразеологічні каламбури (розводити кислиці; далеко куцому до зайця).
|
Учень:
знає класифікацію фразео логічних одиниць;
розрізняє фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності та фразеологічні сполуки;
пояснює їхні значення;
витлумачує значення при- слів’їв та приказок, крила тих висловів;
знає, які вислови називаються фразеоло гічними каламбурами.
|
4
|
2
|
Фразеологічні словники й довідники
З історії фіксації та вивчення української фразеології. Види фразеологічних словників за призначенням (реєстраційні, переклад ні, тлумачні) та способом подання мовного матеріалу (алфавітні, гніздові, комбіновані). Найбільш відомі фразеологічні словники та довідники.
Міжпредметні зв’язки. Використання фразеологізмів в худож ніх творах (література), найперші фра зеологічні дослідження українських письменників та лінгвістів (фольклор).
|
Учень:
знає найбільш відомі фразеологічні словники та досвідники;
розуміє структуру фразеоло гічних словників різних видів;
вміє з»ясовувати лексичне значення та походження фразеологізмів за фразеоло гічним словником або довідником;
вміє добирати фразеологічні відповідники з інших мов за допомогою перекладного фразеологічного словника.
|
4
|
2
|
Фразеологічні словники й довідники
З історії фіксації та вивчення української фразеології. Види фразеологічних словників за призначенням (реєстраційні, переклад ні, тлумачні) та способом подання мовного матеріалу (алфавітні, гніздові, комбіновані). Найбільш відомі фразеологічні словники та довідники.
Міжпредметні зв’язки. Використання фразеологізмів в худож ніх творах (література), найперші фра зеологічні дослідження українських письменників та лінгвістів (фольклор).
|
Учень:
знає найбільш відомі фразеологічні словники та досвідники;
розуміє структуру фразеоло гічних словників різних видів;
вміє з»ясовувати лексичне значення та походження фразеологізмів за фразеоло гічним словником або довідником;
вміє добирати фразеологічні відповідники з інших мов за допомогою перекладного фразеологічного словника.
|
5
|
10
|
Джерела української фразеології
Зв’язок фразеології з народним життям. Фразеологізми біблійного походження (адамові діти; вавилонське стовпотворіння; десять заповідей; нести свій хрест; терновий вінець). Фразеологізми з античних джерел (лавровий вінок; дев’ять муз; ахіллесова п’ята; аріаднина нитка; в здоровому тілі здоровий дух; пізнай себе). Крилаті вислови літературного походження (красен Дніпро ясної погоди; садок вишневий коло хати; Монтеккі та Капулетті; змагатися з вітряками; капітан Немо). Зміни у фразеологічному фонді мови: новоутворені (оонівський спостерігач; новий українець) та застарілі фразеологізми (сидіти на санях; приломити списа; нічтоже сумняшеся; притча во язицех; від аза до іжиці; ханьки м’яти). Фразеологічні історизми (зникнути, яко обри; справляти колодія.).
Відомості з пунктуації. Розділові знаки при цитатах.
Відомості з орфографії. Велика літера у власних назвах (віща Кассандра; стовпи Геракла: загибель Помпеї) та власних назвах, що перейшли в загальні (Завжди були тартюфи, молчаліни і просто митрофанушки. (Є.Сверстюк.). Велика і мала літери у присвійних і відносних прикметниках (пенелопина вірність; сізіфів труд; мідасів суд; дамоклів меч; бальзаківський вік; рафаелівська мадонна).
Міжпредметні зв’язки Відображення у фразеологізмах реалій народного побуту, обрядів і традицій, уявлень народу про життя (фольклор, історія). Біблійні образи й мотиви, персонажі античної міфології, персоналії античної історії та культури в українській фразеології (література, історія). Найбільш відомі біблійні й античні мотиви та сюжети (образотворче мистецтво).
|
Учень:
розуміє зв»язок фразеології з народним життям;
знає найбільш поширені фразеологізми біблійного походження, фразеологізми з античних джерел, крилаті вислови літературного походження; фразеологізми, що походять з історії;
витлумачує їхнє лексичне значення;
пояснює їхнє походження;
використовує у власному усному й писемному мовленні;
оцінює випадки вдалого і невдалого їх використання у чужому і власному мовленні;
вміє записати речення (текст), що містить фразеологізми з дотриман ням орфоепічних і пункту аційних норм.
|
6
|
5
|
Системність фразеологізмів
Багатозначність і омонімія фразеологізмів (роззявити рота – здивуватися і роззявити рота – вступити у сварку). Багатство української фразеології. Фразеологічні синоніми. Відмінність між фразеологічними синонімами (мало каші з’їв – мало квасу випив; дерти носа – дути губи; зводити кінці з кінцями – перебиватися з хліба на воду – перебиватися з копійки на копійку) та фразеологічними варіантами (як (мов, немов, наче, ніби) у Бога за пазухою (дверима); плутатися (вертітися) під ногами; поставити на [рівні] ноги). Антонімія фразеологічних зворотів (не заманити калачем – не викурити й ладаном; мозолити руки – справляти сім неділь на тиждень).
Міжпредметні зв’язки Фразеологія як виразна ознака авторського стилю (література).
|
Учень:
розуміє відмінність між фразеологічними синоні мами і фразеологічними варіантами;
розкриває лексичні значення багатозначних фразеологізмів;
вирізняє в реченнях (текстах) фразеологічні омоніми й витлумачує їхнії значення;
добирає за допомогою відповідних фразеологічних слвоників фразеологічні синоніми та фразеологічні антоніми;
вміє використовувати їх в усному й писемному мовленні;
оцінює випадки вдалого і невдалого їх використання у чужому і власному мовленні;
розуміє роль уживання фразеології у формуванні авторського стилю письмен ника.
|
7
|
6
|
Уживання фразеологізмів у мовленні Образність фразеологізмів. Стилістична диференціація фразеоло гічних одиниць. Типові помилки у вживанні фразеологізмів. Фразеоло гічні відповідники у різних мовах. Переклад текстів з фразеологізмами. Авторська зміна фразеологізмів.
Відомості з пунктуації. Розділові знаки в реченнях із прямою мовою.
Міжпредметні зв’язки Фразеологія як засіб образності мовлення (література).
|
Учень:
розуміє фразеологічну диференціацію фразеоло гізмів;
помічає і виправляє власні й чужі помилки у вживанні фразеологізмів;
вміє перекладати тексти (речення), що містять фразеологізми, за допоїмо гою словника добираючи фразеологічні відповідники з іншої мови;
вміє розпізнавати відомі фразеологізми, інтерпре товані письменниками, відновлювати їхню форму, витлумачувати значення;
знає роль і значення фразеологізмів у мовленні.
|
ОРІЄНТОВНЕ КАЛЕНДАРНО-ТЕМАТИЧНЕ ПЛАНУВАННЯ
ФАКУЛЬТАТИВНИХ ЗАНЯТЬ
№
|
Зміст роботи
|
Кількість
годин
|
Дата
|
ВСТУП (1 год)
| |||
1
|
Фразеологія мову як розділ науки про мову. Предмет вивчення фразеології. Фразеологічне багатство української мови.
|
1
| |
ФРАЗЕОЛОГІЗМ І ЙОГО ОЗНАКИ (4 год)
| |||
2
|
Відмінність фразеологізмів від вільних словосполучень і слів. Основні ознаки фразеологізмів
|
1
| |
3-5
|
Граматична будова фразеологізмів. Синтаксична функція фразеологізмів у реченні
|
3
| |
ОСНОВНІ ГРУПИ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ
(6 год)
| |||
5-7
|
Фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності та фразеологічні сполуки
|
3
| |
8-10
|
Прислів’я і приказки; крилаті вислови, афоризми; фразеологічні каламбури.
|
3
| |
ФРАЗЕОЛОГІЧНІ СЛОВНИКИ
ТА ДОВІДНИКИ (2 год)
| |||
11
|
З історії фіксації та вивчення української фразеології
|
1
| |
12
|
Види фразеологічних словників. Найбільш відомі фразеологічні словники та довідники
|
1
| |
ДЖЕРЕЛА КРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ
(10 год)
| |||
13, 14
|
Зв’язок фразеології з народним життям
|
2
| |
15-17
|
Фразеологізми біблійного походження
|
3
| |
18-20
|
Фразеологізми з античних джерел.
|
3
| |
21, 22
|
Крилаті вислови літературного походження
|
2
| |
23
|
Новоутворені та застарілі фразеологізми. Фразеологічні історизми
|
1
| |
СИСТЕМНІСТЬ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ (5 год)
| |||
24, 25
|
Багатозначність і омонімія фразеологізмів
|
2
| |
26, 27
|
Фразеологічні синоніми та фразеологічні варіанти
|
2
| |
28
|
Антонімія фразеологічних зворотів
|
1
| |
УЖИВАННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ
У МОВЛЕННІ (6 год) | |||
29, 30
|
Образність фразеологізмів. Стилістична диференціація фразеологічних одиниць.
|
2
| |
31
|
Типові помилки у вживанні фразеологізмів
|
1
| |
32
|
Фразеологічні відповідники у різних мовах. Переклад текстів з фразеологізмами.
|
1
| |
33
|
Авторська зміна фразеологізмів. Розбір фразеологізму.
|
1
| |
34
|
Підсумкове заняття.
|
1
|
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Українська мова: енциклопедія. – К.: Видавництво “Українська енциклопедія” ім..М.П.Бажана, 2000.
Білоноженко В.М., Винник В.О., Гнатюк І.С., Горобець В.Й. та ін. Фразеологічний словник української мови. – К.: Наукова думка, 1993.
Удовиченко Г.М. Фразеологічний словник української мови. – К.: “Вища школа”, 1984.
Ужченко В.Д., Ужченко Д.В. Фразеологічний словник української мови. – К.: Освіта, 1998.
Коломієць М.П., Регушевський Є.С. Словник фразеологічних синонімів/ За ред. В.О. Винника – К.: Рад.шк.. – 1988.
Калашник В.С., Колоїз Ж.В. Словник фразеологічних антонімів української мови. – К.: Довіра, 2001.
Коваль А.П., Коптілов В.В. Крилаті вислови в українській літературній мові: афоризми, літературні цитати, образні вислови. – К.: Вища школа, 1975.
Коваль А.П. Крилате слово. – К.: Рад.школа, 1983.
Медведєв Ф.П. Українська фразеологія. – Харків: Вища школа, 1977.
Міщенко Н, Міщенко М. Слово батьків - з усіх віків: Прислів’я, приказки, фенологічний календар, загадки. – К.: Богдана, 1998.
Мовчун А. Мовні скарби: вичення фразеологізмів у школі: Навч-метод. Посібник. – К.: Либідь, 2000.
Мокиенко В.М. Вглубь поговорки. – К.: Рад.школа, 1989.
Народні прислів»я та приказки /Упоряд., передома М.Дмитренка. – К.: Ред. Часопису «Народознавство», 1999.
Овруцкий Н.О. Крылатые латинские изречения в литературе. – К.: Наукова думка, 1964.
Олійник І.С.,Сидоренко М.М. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний словник. – К.: Рад.школа, 1978.
Передрій Г.Р., Смолянінова Г.М. Лексика і фразеологія української мови: Факультативний курс для 7-8 класів. Посібник для учнів. К.: Рад.школа, 1983.
Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: підручник. – К.: Либідь, 1993.
Пословица не мимо молвится: русские пословицы и поговорки с украинскими соответствиями/Составитель Н.Беленькова. – К.: Молодь, 1963.
Тесленко О. Фразеологія на уроках рідної мови як етнографічний фактор // Українська мова і література в школі. – 2003. - №6.
Тесленко О. Між предметні зв»язки як дидактична умова підвищення рівня знань учнів з фразеології // Диво слово. – 2000. - №1.
Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч. посібник для студентів педагогічних навчальних закладів.- К.: Літера, 2000.
Українські народні прислів’я та приказки. – Харків: МОСТ-Торнадо, 2002.
Ющук І.П. Українська мова: Підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів. – К.: Либідь, 2003.
Ужченко В.Д. Народження і життя фразеологізму. – К.: Рад.школа, 1988
ЛЕКСИКА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Програма
факультативного курсу
для 7 класу загальноосвітніх навчальних закладів
Рекомендовано листом Міністерства освіти і науки України від 09.022006 №1/11-608
Укладачі:
Олександра Глазова, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри методики викладання української мови та літератури Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, завідувач лабораторії методики навчання української мови Київського міського педагогічного університету імені Б.Д.Грінченка;
Юрій Кузнецов, член-кореспондент Академії педагогічних наук України, доктор філологічних наук, професор, директор видавництва "Педагогічна преса", заслужений працівник освіти України.
Рецензенти:
Ю.І.Ковбасенко, кандидат філологічних наук, доцент кафедри зарубіжної літератури Київського міського педагогічного університету імені Б.Д.Грінченка; Н.Д.Порало, учитель-методист Українського фізико-математичного ліцею Київського національного університету імені Т.Г.Шевченка; Н.М.Гладченко, учитель-методист ліцею №198 "Еко" м. Києва.
Пояснювальна записка
У комунікативне спрямованому навчанні рідної мови одне з провідних місць посідає освоєння відомостей з лексикології. Чим багатший і різноманітніший словник мовця, тим точніше висловлює він свої думки і краще розуміє інших людей. Збагачення активного словника учнів, удосконалення граматичної будови їхнього мовлення, опанування українського мовленнєвого етикету значною мірою може й повинно здійснюватися засобами української лексикології.
Питому українську лексику впродовж багатьох десятиліть навмисне витісняли зі сфер суспільного життя, виробництва й побутового мовлення. Наслідком цього стало недостатнє розуміння учнями самобутності рідної мови, що утруднює виховання національне свідомого громадянина.
Пропонована програма передбачає послідовне докладне вивчення слова як основної одиниці мови й дослідження словникового складу мови, а саме: основних типів лексичних значень слів, їх структурно-семантичних розрядів; історичних змін у лексичному складі мови; української лексики за її походженням та особливостями вживання в різних стилях мовлення.
Основним підходом до вивчення лексикології є вивчення словникового запасу рідної мови з погляду стилістичного вживання та призначення слів у мовленні. Таке вивчення розділу має виразно практичне спрямування й допомагає учням оволодіти багатством рідної мови, відповідально ставитися до вибору й уживання кожного слова, розуміти його виражальні можливості, свідомо вдосконалювати свою мовленнєву культуру.
Для засвоєння програми важливим є формування вмінь і навичок не лише культури мовлення, а й грамотного письма, тому програма пропонує повторення деяких правописних і граматичних правил. У процесі засвоєння знань з лексикології передбачається оволодіння нормами сучасної української літературної мови: лексичними, стилістичними, морфологічними та правописними.
Основна мета факультативного курсу - сприяти засвоєнню учнями лексики рідної мови відповідно до норм сучасної української літературної мови, формувати вміння й навички доречно й правильно вживати слова в мовленні з урахуванням їхніх стилістичних особливостей; збагачувати словниковий запас школярів.
Завдання факультативного курсу:
ü дати ґрунтовні й систематичні знання про слово як одиницю
мови лексичне значення слова, групи слів за значенням;
ü дати уявлення про склад української лексики за її
походженням, а також про історичні зміни у складі лексики сучасної української літературної мови;
ü поповнити, уточнити й активізувати словниковий запас учнів,
сформувати вміння користуватися лінгвістичними словниками та довідниками;
ü навчити доречно, правильно вживати слова рідної мови з
урахуванням мети й ситуації спілкування, сприяти оволодінню учнями українським мовленнєвим етикетом;
ü забезпечити дотримання вимог культури мовлення;
ü виховувати потребу у вивченні рідної мови, в удосконаленні
власного мовлення.
Факультативний курс розраховано на викладання в 7-му класі протягом навчального року (34 год, одне заняття на тиждень).
Зміст навчального матеріалу та вимоги до навчальних досягнень учнів
34 год, 1 год на тиждень
Пор.
№
|
К-сть год
|
Зміст навчального матеріалу
|
Вимоги до рівня підготовки учнів
|
1
|
1
|
Вступ
Лексикологія як розділ лінгвістики. Предмет вивчення лексикології. Словникове багатство української мови.
|
Учень:
знає предмет вивчення лексикології;
розуміє специфіку слова як одиниці мови;
пояснює зв'язок лексикології з іншими розділами науки про мову.
|
2
|
4
|
Слово як одиниця мови
Слово як одиниця мови. Слово і предмет. Слово й поняття. Лексичне значення слова. Слова однозначні та багатозначні. Багатозначність слова(полісемія). Типи перенесення значень: метафора, метонімія. Зв'язок між значеннями слова. Загальномовні й індивідуально-стилістичні метафори. Використання багатозначних слів у художніх творах.
Міжпредметні зв'язки
Художні засоби: метафора, метонімія, синекдоха (література).
|
Учень:
знає особливості слова як одиниці мови;
вміє пояснити лексичне значення слова;
розрізняє лексичне та граматичне значення слова; витлумачує різні лексичні значення багатозначних слів; розрізняє пряме та переносне значення слова; витлумачує переносне значення слова в контексті;
знає типи перенесення значень слова;
розрізняє метафору й метонімію;
оцінює вдале і невдале використання слів у переносному значенні у власному й чужому мовленні.
|
3
|
8
|
Типи слів за значенням
Омоніми. Джерела омонімії. Словники омонімів. Прості(або повні) омоніми. Міжмовні омоніми. Омоформи, омографи, омофони. Омонімія та полісемія. Пароніми. Утворення паронімів. Словник паронімів. Уживання паронімів та омонімів для створення каламбурів, словесної гри. Синоніми. Синонімічний ряд Джерела синоніми. Словник си нонімів. Абсолютні (повні) та не повні синоніми. Вільні (лексичні загальновживані) та контексту альні синоніми. Стилістичне використання синонімів. Синонімія й полісемія. Евфемізми.
Антоніми. Основа антонімічного протиставлення слів. Різно-кореневі й однокореневі антоніми Загальномовні та контекстуальні антоніми. Словник антонімів. Стилістичне використання антонімів Оксюморон.
Відомості з орфографії. Правопис слів іншомовного походження.
Відомості з пунктуації. Розділові знаки при однорідних членах речення.
Міжпредметні зв'язки. Слова із суфіксами зменшувально-пестливого значення та із значенням згрубілості в художніх творах (література). Використання слів, близьких або протилежних за значенням, для точного опису предметів, явищ і подій (історія, ботаніка, географія).
|
Учень:
розуміє джерела омонімії;
розрізняє омоформи, омографи, омофони;
відрізняє омонімію від полісемії;
вміє визначати пароніми;
розрізняє лексичні значення паронімів;
уміє використовувати омоніми та пароніми для створення каламбурів;
знає визначення синонімів;
уміє утворювати синонімічні ряди;
розрізняє повні й неповні вільні й контекстуальні синоніми;
відрізняє синонімію від полі семії;
знає визначення антонімів; уміє утворювати антонімічн пари;
доцільно використовувати антонімію, зокрема оксюмо-рон;
розуміє роль і значення синонімів і антонімів у мовленні; оцінює вдале і невдале використання синонімів та антонімів у власному й чужому мовленні;
уміє користуватися словниками омонімів; паронімів, синонімів, антонімів;
уміє записати речення (текст) що містить синоніми, антоніми омоніми, пароніми відповідно до правописних норм.
|
4
|
4
|
Склад лексики сучасної
української літературної мови
за її походженням
Власне українська лексика. Лексичні засвоєння зі слов'янських і неслов'янських мов. Старослов'янізми, їхні стилістичні функції, 'нтернаціональна лексика в складі української літературної мови. Кальки. Особливості вживання запозичених слів у науковій і художній літературі. Українська мова як джерело лексичних запозичень для інших мов.
Відомості з орфографії. Правопис слів іншомовного походження.
Відомості з граматики. Незімінні іменники іншомовного походження.
|
Учень:
знає походження української лексики;
розрізняє власне українську лексику, лексичні засвоєння з інших мов;
вирізняє в реченнях (текстах) старослов'янізми, пояснює їхню стилістичну роль;
уникає використання в мовленні кальок з інших мов; розуміє особливості вживання в мовленні запозичених слів;
вміє користуватися тлумачним, етимологічним та іншими словниками;
уміє записати речення (тексти), що містять іншомовні слова, відповідно до літературних норм.
|
5
|
5
|
Склад лексики сучасної
української літературної мови
за активністю вживання
Поняття активного й пасивного словника. Застарілі слова: архаїзми та історизми. Неологізми, способи їх творення. Загально-мовні й художньо-індивідуальні неологізми, їх використання в різних стилях. Стилістичне використання застарілих і нових слів.
Відомості з орфографії. Правопис складних слів (сонцебарвний, струнобровий, червонорутяний, юшкоїд).
Міжпредметні зв'язки. Застарілі слова й неологізми в наукових текстах і художніх творах (історія, література).
|
Учень:
знає причини змін у лексиці; визначає в реченнях (текстах) застарілі слова та неологізми;
розрізняє історизми та архаїзми; загальномовні та авторські неологізми;
розуміє роль і значення використання застарілих слів і неологізмів у текстах різних стилів;
оцінює вдале і невдале викоритання застарілих слів і неологізмів у власному й чужому мовленні;
уміє користуватися тлумачним словником, словником застарілих слів.
|
6
|
9
|
Склад лексики сучасної
української літературної мови
з погляду стилістичного вживання
Лексика міжстильова (стилістично нейтральна, загальновживана) і співвідносна з певними стилями. Розмовна і книжна лексика. Суспільно-політична лексика. Наукова лексика. Терміни. Виробничо-професійна лексика. Офіційно-ділова лексика. Канцеляризми Штампи. Загальновживана лексика та лексика обмеженого вжитку Діалектизми. Професійні слова Жаргонізми. Розширення меж використання лексики, співвідносної з певними стилями. Нейтральна й емоційно забарвлена лексика.
Відомості з граматики. Відмінювання іменників (закінчення родового відмінка однини іменників, що означають терміни, назви фізичних і хімічних процесів (атома, радіуса, іменника, гідролізу, сюжету, аналізу).
Відомості з орфографії. Уживання великої літери в іменниках, що означають власні імена, прізвища, імена літературних персонажів та власні імена, що стали загальними назвами (меценат, донкіхот, кайдаші, дюймовочка).
Міжпредметні зв'язки. Терміни (історія, біологія, математика). Діалектизми та професійні слова в художніх творах (література).
|
Учень:
розрізняє стилістично нейтральну та стилістично маркова ну, розмовну і книжну лексику;
використовує в мовленні суспільно-політичну, наукову, виробничо-професійну, офіційно-ділову лексику; уникає вживання мовних штампів в усному й писемному мовленні;
знає визначення діалектизмів професійних слів, жаргонізмів;
пояснює їх уживання у висловлюваннях різних стилів; розрізняє емоційно-нейтральну та емоційно-забарвлену лексику;
уміє користуватися словником наукових термінів, діалектних слів, жаргонізмів;
уміє записати речення (текс ти), що містять терміни, відповідно до орфографічних норм.
|
7
|
2
|
Лексикологічний розбір слова.
|
Учень:
уміє зробити лексикологічний розбір слова.
|
Орієнтовне календарно-тематичне планування занять курсу
Пор.
№
|
Зміст програмового матеріалу
|
К-сть год
|
Дата
|
ВСТУП (1ГОД)
| |||
1
|
Предмет вивчення лексикології. Словникове багатство української мови.
|
1
| |
СЛОВО ЯК ОДИНИЦЯ МОВИ (4 год)
| |||
2
|
Слово як одиниця мови. Слово і предмет. Слово і поняття. Лексичне значення слова.
|
1
| |
3-5
|
Слова однозначні та багатозначні. Багатозначність слова (полісемія). Типи перенесення значень: метафора, метонімія. Зв'язок між значеннями слова.
|
3
| |
ТИПИ СЛІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ (8 год)
| |||
6-7
|
Омоніми. Джерела омонімії. Словник омонімів. Міжмовні омоніми. Омонімія та полісемія. Омоформи, омографи, омофони.
|
2
| |
8
|
Пароніми. Словник паронімів.
|
1
| |
9-11
|
Синоніми. Синонімічний ряд. Джерела синонімії. Словник синонімів. Абсолютні та неповні синоніми. Лексичні та контекстуальні синоніми. Стилістичне використання синонімів. Синонімія і полісемія. Евфемізми. Перифрази.
|
3
| |
12-13
|
Антоніми. Основа антонімічного протиставлення слів. Словник антонімів. Різнокореневі та однокореневі антоніми. Загальномовні та контекстуальні антоніми. Стилістичне використання антонімів. Оксюморон. Антитеза.
|
2
| |
СКЛАД ЛЕКСИКИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ ЗА ЇЇ ПОХОДЖЕННЯМ (4 год)
| |||
14-15
|
Власне українська лексика. Лексичні засвоєння зі слов'янських і неслов'янських мов. Старослов'янізми, їхні стилістичні функції.
|
2
| |
16-17
|
Інтернаціональна лексика у складі української літературної мови. Кальки.
|
2
| |
СКЛАД ЛЕКСИКИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ ЗА АКТИВНІСТЮ ВЖИВАННЯ (5 год)
| |||
18-20
|
Застарілі слова: архаїзми та історизми. Стилістичне використання застарілих слів.
|
3
| |
21-22
|
Неологізми, способи їх творення. Загальномовні й художньо-індивідуальні неологізми, їх використання в різних стилях.
|
2
| |
СКЛАД ЛЕКСИКИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ 3 ПОГЛЯДУ СТИЛІСТИЧНОГО ВЖИВАННЯ (9 год)
| |||
23-25
|
Лексика міжстильова і співвідносна з певними стилями. Розмовна і книжна лексика. Суспільно-політична лексика. Наукова лексика. Терміни. Виробничо-професійна лексика.
|
3
| |
26-27
|
Офіційно-ділова лексика. Канцеляризми. Штампи.
|
2
| |
28-29
|
Лексика загальновживана і лексика обмеженого вжитку. Діалектизми. Професійні слова. Жаргонізми.
|
2
| |
30-31
|
Розширення меж використання лексики, співвідносної з певними стилями. Нейтральна та емоційно забарвлена лексика.
|
2
| |
32-33
|
Лексикологічний розбір слова.
|
2
| |
34
|
Підсумкове заняття.
|
1
|
Комментариев нет:
Отправить комментарий